Жіночі історії: коли кавалер приходить на побачення… з куркою для бульйону

Цілий місяць перед сном у мріях я стріляю в білосніжних овець і окремих малоприємних громадян. Конкретно – в законного чоловіка, який на привільних пасовищах сімейного життя невиправно задурів… Чому відразу не здогадалася, що у Шурика стався серцевий інтерес? Адже все було ясно, коли він узяв моду вранці бігати, а вечорами нігті полірувати й краватки до сорочок прикладати: чи пасує. На роботі йому раптом стало так «цікаво», що захотілося затримуватися вечорами і виходити по суботах.

Ідеальний зрадник

Шурик був ідеальним чоловіком: справно набирав вагу й акуратно носив сорочки й костюми, які я для нього вибирала. У вихідні ми відвідували легендарну свекруху: вона ревниво розпитувала, чи задоволений син дружиною. Шурик відповідав ухильно, боячись образити нас обох.

А я була щаслива. Бо з надломленого, нещасного хлопчика «прокльовується» чоловік. З упевненою посадкою голови, розгорнутими плечима і ходою «морського вовка». Спочатку це було не його, але я змогла переконати, загіпнотизувати чоловіка: ти – переможець, права на сумніви немає. Тому що за твоєю спиною – я. На випадок, якщо знадобиться допомога. І яка різниця, хто в сім’ї годувальник. Ми ж щасливі…

У «приціл» видно, як одного разу пізно ввечері мобільник Шурика коротко тренькнув. Чоловік хапнув телефон, прочитав послання, засяяв від несподіванки:

– Це з роботи, вийду на балкон, поговорити треба…

Різко став підбивати сімейний бюджет, готівка випаровувалася завчасно. Шурик присягався, що не має до загрози нашого банкрутства жодного стосунку. Він і не мав: на розтрати штовхав чудовий апетит дами серця. Вони сиділи за столиком літнього кафе, не бентежачись, що до нашого будинку рукою подати. Дівчина спритно орудувала ложкою, тягаючи з піали різнобарвне морозиво, налягала на шампанське, не забувала про шоколад.

Шурик зворушувався, ловив її пальчики, притискав до губ, забувши про свій скромний салатик…

Я стояла за десять кроків, спокійно дивилася і думала, яка ж я молодець: чоловік з Шурика вийшов хоч куди. Солідний, щедрий, дбайливий. І яка різниця, що за Пігмаліон виліпив його таким. Вони ж щасливі.

Я зводжу курок і прицілююсь в піалу з морозивом. Потім реву в подушку, крапаю в чашку корвалол і нарешті засинаю. Згадувати подробиці Шурикових залицянь немає сил.

Авантюра

Боже, як цей сором трапився в моєму житті? Іду на побачення з анонімом, якого «підчепила» на сайті знайомств. Повірити не можу, що я, тридцятирічна серйозна жінка, зареєструвалася на легкому ресурсі.

Від віртуальних шанувальників першого ж дня хотілося втекти на безлюдний острів. Потім особливо активних і зухвалих я «відстрілювала» перед сном, подарувавши перепочинок Шуриковій лисині. На третьому тижні визначився «лідер гонки»: Андрій, близько сорока, на життя заробляє «власною справою».

– Перейдімо на «ти», – проголошує Андрій. – Ти сідай ближче до вікна, там зручніше. І як тебе, таку серйозну, на сайт знайомств занесло?

Я подумки присягаюся перед сном розрядити в нього обойму і ввічливо відповідаю:

– А тебе?

– Долю шукав, — незворушно відповідає візаві, напрошуючись на додаткові залпи. – Оцінила, що цілих три тижні депеші пишу? Навіть у словник заглядаю, щоб без помилок! Шампанського?

– Чому ж ні, – посміхаюся і знімаю з себе відповідальність за наслідки. Шампанське я зареклася пити з випускного.

Увечері вперше засинаю без «відстрілів» і корвалолу. Перед сном навіщось намагаюся згадати, чим Андрій заробляє на життя. Напевно, він промишляє звабленням жінок та їх шантажем.

«А вранці…»

– І як почувається сильна жінка? – рокоче в слухавку вчорашній приятель, і я згораю від сорому.

Точно: вчора вивалювала на людину нюанси сімейного життя, нарікаючи себе страждальницею.

– Жахливо, – відповідаю чесно. Приховувати нічого, бо якщо все-таки виживу, то видалю анкету з сайту і ніколи не відповім на його дзвінки.

– Значить, так. Ігристе тобі протипоказане, і слава Богу. Одягайся, потрібно на свіже повітря. Я внизу чекаю.

У паніці виглядаю в вікно: Андрій на місці, доведеться за все відповісти.

– Розумієш, ще занадто рано… Перша зустріч пройшла чорт знає як… Не треба було розповідати тобі про свої поразки… Потрібно починати з поваги до партнера, – незв’язними чергами видаю йому свою точку зору.

Все-таки сидіти в літньому кафе, де колись натрапила на чоловіка і розлучницю, дуже незатишно. А він мене не слухає! Не поважає і не слухає. Злюся, роблю ковток чаю і продовжую:

– Андрію, напевно, ти дуже хороший, шкода, що оцінити як належить немає можливості й бажання. Я хочу побути сама, впораюся. Будь ласка, не треба мене жаліти, я сильна.

Не реагує, розглядає перехожих. Ще ковток чаю – і нова відповідь у стилі «шкода, що нам не бути удвох». Він раптом встає і йде.

…Дорогою додому жахливо злюся. На себе, на Шурика-зрадника. І чомусь на Андрія. Навіщо було витягати з дому, якщо зрозуміло, що я зараз не боєць?

Біля під’їзду маячить знайома постать. Значить, все-таки повернувся… Зупиняюся, щоб продовжити момент. Він іде назустріч.

– Я тут подумав, перше побачення справді пройшло абияк. Це тому, що я квіти забув подарувати, ось, виправляюся.

Приймаю букет, опускаю ніс у квіти, як раптом…

– А в тебе цибуля і морквина є?

– Навіщо?

– Ти маленька і зле почуваєшся. Я разом з квітами курку купив для бульйону. Ходімо, я до плити стану, а ти відпочинеш…

Увечері немає часу на відстріл лисуватих неприємних громадян: непристойно об’ївшись бульйону, лежу зі слухавкою біля вуха. Благодійник Андрій щойно дістався додому і розповідає мені обіцяну казку. З ним абсолютно не виходить бути сильною і серйозною. Він каже, що я скоро змирюся…

Авторка – Мирослава Кирилова

З архіву газети “Сім’я і дім” 

Схожі записи

Чи потрібно відпочивати одне від одного у стосунках: чому навіть закоханим іноді хочеться побути окремо

Ви кохаєте свого партнера, вам добре разом, але іноді найбільше хочеться, щоб удома нікого не було. Або поїхати на вихідні без партнера, провести вечір наодинці чи просто кілька годин ні…

Пастка рятівника: чому бажання бути потрібним насправді є страхом самотності

У нашій культурі образ «хорошої дівчинки» та «зразкового хлопчика» зведений у ранг абсолютного чесноти. З самого дитинства нас учать ділитися іграшками, поступатися місцем у транспорті, допомагати слабшим та ставити чужі…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Інша історія

Чи потрібно відпочивати одне від одного у стосунках: чому навіть закоханим іноді хочеться побути окремо

  • Автор admin
  • 27 Жовтня, 2026
  • 23 views
Чи потрібно відпочивати одне від одного у стосунках: чому навіть закоханим іноді хочеться побути окремо

Пастка рятівника: чому бажання бути потрібним насправді є страхом самотності

  • Автор admin
  • 26 Жовтня, 2026
  • 24 views
Пастка рятівника: чому бажання бути потрібним насправді є страхом самотності

Як насправді відпочивати у вихідні, щоб енергії вистачило на весь робочий тиждень

  • Автор admin
  • 26 Жовтня, 2026
  • 27 views
Як насправді відпочивати у вихідні, щоб енергії вистачило на весь робочий тиждень

Як насправді відпочивати у вихідні, щоб енергії вистачило на весь робочий тиждень

  • Автор admin
  • 26 Жовтня, 2026
  • 29 views
Як насправді відпочивати у вихідні, щоб енергії вистачило на весь робочий тиждень

В Україні очікується дефіцит свинини та ріст цін

  • Автор admin
  • 26 Жовтня, 2026
  • 27 views
В Україні очікується дефіцит свинини та ріст цін

Експорт яєць з України зріс на 20%: головні ринки збуту

  • Автор admin
  • 25 Жовтня, 2026
  • 25 views
Експорт яєць з України зріс на 20%: головні ринки збуту